Вибуховий діапазон — це діапазон концентрацій горючих газів або парів, змішаних з повітрям, в якому існує ризик вибуху або займання при наявності джерела запалювання. Вибуховий діапазон визначається двома межами:

1. Нижня межа вибуховості (LEL – Lower Explosive Limit) — це найменша концентрація горючої речовини в повітрі, при якій утворена суміш може вибухнути за умови наявності джерела запалювання. Якщо концентрація газу нижча за LEL, суміш занадто бідна для займання.
2. Верхня межа вибуховості (UEL – Upper Explosive Limit) — це найбільша концентрація горючої речовини в повітрі, при якій суміш може вибухнути. Якщо концентрація газу вища за UEL, суміш занадто насичена, і не відбудеться займання, оскільки недостатньо кисню для горіння.

Тому вибуховий діапазон — це область між нижньою та верхньою межами вибуховості. Якщо концентрація горючого газу знаходиться в межах цього діапазону, ймовірність вибуху значно зростає при наявності джерела запалювання.

Наприклад, для метану:

• Нижня межа вибуховості (LEL) — приблизно 5%.
• Верхня межа вибуховості (UEL) — приблизно 15%.

Це означає, що концентрація метану в повітрі повинна бути між 5% і 15%, щоб існувала можливість вибуху.