Застосування газових сумішей у пакуванні в фармацевтичній промисловості – це справжнє чудо технології, яке вже довгий час бездоганно працює в різних сферах промисловості. Та ось, як це працює: всередині упаковки ми заміщаємо звичне повітря — те, що ми всі звикли бачити та вдихати, — на певний газ або суміш газів, найчастіше це азот і вуглекислий газ. Іноді трапляється, що в цій суміші може з’явитися навіть монооксид вуглецю або аргон, але це, скажімо так, вкрай рідко.

У фармацевтичній галузі така “упаковка в газовій атмосфері” справжній скарб. Вона чудово зберігає термін придатності таблеток, порошків, мазей та інших подібних продуктів, навіть коли вони запаковані в блістери, флакони чи банки. І якщо йдеться про щось дуже технологічне, типу біотехнологічної упаковки для лабораторних наборів — навіть і там ця технологія застосовується.

Найчастіше пакують у чистому азоті. Цей газ, як на мене, здається просто ідеальним. Він не вступає в реакцію з іншими речовинами, не викликає окислення і затримує зростання мікроорганізмів, яких нам абсолютно не хочеться бачити в наших медикаментах. От тільки, варто пам’ятати, що залишковий кисень всередині упаковки — важливий момент. Його вміст треба ретельно контролювати, аби впевнитися, що все йде як годиться.

І ось де справжня майстерність: визначити рівень кисню в упаковці — справа не з простих. Адже в фармацевтичних упаковках цей кисень може бути присутній в таких мізерних кількостях, що й за допомогою звичних газоаналізаторів це часом буває важко виміряти. Обсяг газу в пакувальній ємності може бути таким малим, що навіть кілька мілілітрів — це вже багато. Тут, як не крути, потрібні дуже точні прилади, здатні працювати з таким дріб’язком.

Майже Марк Твен)